Всегда поймет, всегда простит
И любит всей своей душою
Та, что любовью напоит
И станет вечно дорогою,
И будет в сердце жить твоем,
Она, что жизнь когда-то подарила,
Что девять месяцев ждала,
Что девять месяцев носила,
Все время нежно берегла,
Чтобы родить тебя на свет
Иль ночью, или ясным днем,
И имя, что тебе дала,
И обняла, сказав: «Привет!»
К груди прижала ласково
И не хотела отпускать,
Потом тебе читала сказки,
А позже сам ты стал читать…
Так шли года,
И время пролетало неизбежно,
С тобой она всегда,
Ты любишь ее нежно.
Ты оглянись вокруг:
С тобою рядом прямо
Всегда: и в радости, и в горе –
М А М А!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Цвета божественной истины - Людмила Солма *Голубой цвет в православии — свидетельство крещения, бессмертия, гармонии и верности. Голубой и синий — цвета вечной божественной истины, именно поэтому купола православных храмов часто покрывают синим с золотыми звездами.
*Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
